Одне в лісі, друге в стрісі

Добре, що в Україні ухвалюють нормативні акти, якими впроваджується оцінка ризиків на робочих місцях. Погано, що такі документи не базуються на вже чинних стандартах щодо оцінки ризиків та мають декларативний характер. На жаль, діяльність щодо формування ризикоорієнтованого працеохоронного законодавства зацікавленими органами влади нині неузгоджена та непослідовна.

У січні 2023 року набрав чинності наказ МОЗ від 03.01.2023 № 8 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків, пов’язаних із впливом небезпечних хімічних речовин, та Граничних біологічних величин хімічних речовин» (далі – Порядок). Однак, опитавши керівників служб охорони праці низки підприємств хімічної галузі та таких, де широко застосовуються хімічні речовини, а також експертів та інших фахівців галузі ОП, ми з’ясували, що про цей наказ багато хто з них почув уперше.

Питанням хімічної безпеки в Україні останнім часом приділяють багато уваги. Рішенням РНБО України від 19.03.2021 затверджено Заходи щодо підвищення рівня хімічної безпеки на території України; 01.12.2022 ухвалено Закон України «Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією». Цей Закон є рамковим, його прийнято відповідно до євроінтеграційних прагнень України.

Серед значної кількості змін та нововведень названого Закону підпунктом   3 п.   1 ст.   25 передбачено «проведення оцінки ризиків використання небезпечних хімічних речовин у виробничому процесі та здійснення заходів щодо їх мінімізації». Пунктом 3 ст. 29 визначено особливості державного регулювання та керування ризиками у сфері забезпечення хімічної безпеки, зокрема наведено поняття «контрольова­ного» та «неконтрольованого» ризику. Цей Закон вводиться в дію 29 червня 2024 року.

Своєю чергою МОЗ прийняв зазначений вище Порядок, яким передбачено мінімальні вимоги для суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності, щодо проведення оцінювання ризиків, пов’язаних із впливом небезпечних хімічних речовин, наявних на робочому місці, або таких, що виникають у процесі поводження з хімречовинами.

У п. 2 розділу ІІ Порядку зазначено: «Необхідно проводити єдину оцінку ризиків, яка охоплює всі ризики на робочому місці або у виді діяльності. У разі неможливості проведення єдиної оцінки ризиків, вона здійснюється на різних рівнях: для всього підприємства, його підрозділів і виробничих об’єктів, робочих місць, виконуваних робіт та окремих проектів».

Частина фахівців стверджує, що зобов’язати роботодавців проводити оцінювання ризиків до прийняття Закону «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», який вже «чекає своєї черги» у Верховній Раді, неможливо. Хвилює фахівців і недотримання єдиної термінології в законодавчих та нормативно-правових актах з охорони праці, невідповідність термінів тим, що визначені в ДСТУ 2293:2014 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять». Зокрема, у цьому документі визначено поняття «ризик», «виробничий ризик», «професійний ризик», «прийнятний ризик», які не застосовуються в Порядку.

На сьогодні в Україні діють гармонізовані міжнародні та європейські стандарти (ISO 45001, ISO 9001 та інші), які вже давно впроваджені на багатьох українських підприємствах та успішно адаптовані. Наприклад, у ПрАТ «Черкаський “Азот”», проводиться оцінювання ризиків, здійснюється постійний моніторинг та керування ризиками, зокрема щодо поводження з хімічними речовинами. Для цього на підприємствах товариства розроблено методики, визначено переліки ризиків, розроб­лено політику у сфері охорони праці тощо, які на кожному з об’єктів мають свої особливості. Як повідомили в службі охорони праці ПрАТ «Черкаський “Азот”», результати оцінювання ризиків, пов’язаних із впливом небезпечних хімічних речовин, обов’язково враховують і під час проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Як повідомили у Південному міжрегіональному управлінні Держ­праці, за І квартал 2023 р. до Управління не надходило для погодження жодних документів щодо атестації робочих місць. Змін до постанови КМУ від 01.08.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», пов’язаних з прийняттям Порядку, не вносили. Під час дії воєнного стану  Управління не проводить планові та позапланові перевірки, тож інформації про виконання вимог Порядку на підприємствах регіону немає.

У службах охорони праці КП «Херсонводоканал» та інших підприємств автору повідомили, що вперше почули про цей наказ МОЗ.

Експерти, які докладно ознайомилися зі змістом Порядку, вважають, що документ можна сприймати як рекомендацію, чіткого меха­нізму його виконання, на жаль, немає. На їхню думку, повинні бути визначені конкретні процедури для оцінювання ризиків, яке мають проводити роботодавці. І це ще якщо вони мають усю потрібну інформацію, навчені та компетентні (зрозуміло, що йдеться передусім про персонал) здійснювати таке оцінювання. Роботодавці повинні розуміти, що хімречовини, які застосовують у виробництві чи виробляють, можуть зашкодити працівнику в разі небезпечної події. Наприклад, перебування працівника в зоні впливу небезпечної хімічної речовини, що може призвести до гострих або хронічних захворювань, спричинених її потраплянням в організм через вдихання, шкіру або травний тракт; до травми або захворювання внаслідок контакту зі шкірою чи очима; до травми, спричиненої пожежею, вибухами чи іншими подіями, зумовленими фізичними властивостями чи хімічною реактивністю цієї речовини.

Ризик – це поєднання ймовірності виникнення пов’язаної з роботою небезпечної події або впливу і тяжкості травми й погіршення здоров’я, які можуть бути спричинені цією подією або впливом. Оцінка ризику – це загальний формалізований процес визначення факторів небезпеки та оцінювання ризиків з метою повного усунення ризиків або зниження ступеня ризиків до прийнятного рівня. Рівень ризику може бути прийнятний чи неприйнятний. Який рівень ризику для підприємства є прийнятним, вирішує підприємство з урахуванням чинного законодавства. Наприклад, одинична травма легкого ступеня тяжкості, яка, за оцінкою підприємства, може статися не більше ніж один раз на 10 років, може бути оцінена як прийнятний для підприємства рівень ризику. А та ж одинична травма легкого ступеня тяжкості, але з частотою більше ніж один раз на місяць, найімовірніше, буде оцінена як неприйнятний рівень ризику.

У Порядку не наведено методику оцінювання рівнів ризику і немає посилань на чинні в Україні державні стандарти з цього питання. Крім того, не враховано чинний Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та Порядок ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та ведення їх обліку, затверджений постановою КМУ від 13.09.2022 № 1030.

Експерти вважають прийняття наказу несвоєчасним, тому що багато підприємств нині не мають коштів на модернізацію обладнання, забезпечення працівників модернізованим спецодягом, ЗІЗ, зміну технологічних процесів, загальнообмінної вентиляції тощо. На багатьох немає можливості організувати постійний відбір проб повітря на робочих місцях для виявлення ризиків.

Загалом, як повідомили опитані експерти, ідея оцінювання ризиків, пов’язаних із впливом небезпечних хімічних речовин, є правильною і такою, що відповідає планам щодо євроінтеграційних процесів в Україні. Але цей Порядок потрібно вдосконалити, і якщо вже прийнято цей державний регуляторний акт, то слід забезпечити чіткий механізм його впровадження.

Малюнок Ю. Судака

Цю статтю ви можете прочитати в Кабінеті охорони праці