Пожежна безпека в лікувальних закладах

У разі пожежі не всі пацієнти самостійно зможуть залишити небезпечне місце через стан здоров’я. Їх треба евакуювати. Тож кожен співробітник медзакладів повинен чітко знати свої обов’язки на випадок надзвичайної ситуації.

За протипожежний інструктаж медперсоналу, що містить інформацію про шляхи, виходи евакуації, вимоги пожежної безпеки та ін., відповідає завідувач конкретним відділенням. У разі спрацьовування пожежної сигналізації в лікарні співробітники всіх відділень зобов'язані знати порядок своїх дій. Чітке виконання заходів під час пожежі допоможе уникнути паніки, людських жертв і втрат майна.

Під час розробки інструкції для співробітників лікарні слід враховувати кількісний склад працівників. Це потрібно для того, щоб розподілити навантаження з евакуації хворих з будівлі. Обов'язково передбачається дублювання обсягу робіт. З алгоритмом дій у разі пожежі ознайомлюють усіх працівників лікарні під підпис. Копія інструкції видається кожному працівникові на руки.

Що повинен робити персонал під час пожежі в лікарні

Усі дії співробітників лікарні повинні бути спрямовані на порятунок людей та запобігання паніці.

Першочергове завдання – евакуація тяжкохворих та інших пацієнтів у безпечне місце.

Одночасно слід гасити вогонь за допомогою пожежних рукавів та первинних засобів пожежогасіння.

Поширення інформації про пожежу також є обов'язком медперсоналу.

Алгоритм дій у разі пожежі:

• Негайно повідомити про пожежу в пожежну частину за номером 101, вказавши точну адресу, в якому відділенні та на якому поверсі сталася пожежа.
• Вжити всіх залежних від співробітників заходів для евакуації людей. Евакуацію починати з приміщень, де виникла пожежа, а також тих, яким загрожує небезпека поширення вогню.
• Одночасно з евакуацією хворих, обладнання, цінних паперів слід приступити до гасіння пожежі своїми силами наявними засобами пожежогасіння.
• Для зустрічі пожежної команди зав. відділенням (черговий лікар, старша посадова особа) зобов'язаний виділити співробітника, який має чітко інформувати начальника пожежної команди про всі обставини пожежі, кількість евакуйованих людей, про те, у якому приміщенні ще є люди та скільки їх, про наявність пінного обладнання та вибухонебезпечних речовин в зоні гасіння, вказати найближчі шляхи підходу до місця пожежі.
• Начальник структурного підрозділу (або черговий лікар, старший за посадою) зобов'язаний організувати охорону матеріальних цінностей, які були евакуйовані з приміщень, де виникла пожежа.

Дії чергового персоналу під час пожежі.

• Повідомити про пожежу в пожежну частину та організувати зустріч пожежної команди.
• Увімкнути всі наявні засоби автоматичного пожежогасіння в зоні пожежі.
• Сповістити черговий медичний і технічний персонал про виникнення пожежі. Черговий персонал має повністю виконувати, згідно з обов'язками, такі дії.

Технічний персонал

• Встановити контроль за роботою ліфтів, забезпечуючи безперебійність їх роботи: особливу увагу приділити можливості застрягання ліфтів в зоні горіння або задимлення. Про всі випадки застрягання негайно повідомити керівника гасіння пожежі;
• Встановити контроль за роботою системи пожежогасіння;
• Забезпечити відключення електроенергії та подачі кисню в зоні горіння і роботи пожежних підрозділів;
• Забезпечити захист медичного та іншого обладнання від води, особливо кабельних каналів і роз'ємів;
• Відключити системи вентиляції і кондиціонування, за якими можливе поширення вогню і диму в інші приміщення.

Медичний персонал

• Організувати евакуацію хворих із зони пожежі згідно з планом евакуації;
• Організувати перекриття дверних прорізів на сходові клітки і в коридори для запобігання проникнення в них диму;
• Спільно з черговим технічним персоналом забезпечити контроль за ходом евакуації, про що систематично інформувати представника пожежної служби;
• Спільно з черговим технічним персоналом забезпечити відключення медичного обладнання, електроживлення, подачі кисню в зону роботи пожежних підрозділів;
• У разі пожежі в підвальній частині будівлі особливу увагу приділити питанню запобігання проникненню диму і вогню у вище розташовані поверхи (закрити двері, отвори, вимкнути вентиляцію і т. д.). І евакуації з підвалу хворих і робочого персоналу.

Відповідальний за евакуацію хворих

Відповідальною особою за евакуацію хворих у разі пожежі є зав. відділенням структурного підрозділу, де виник осередок пожежі, а якщо його немає на роботі – черговий лікар відділення.

Порядок дії відповідальної особи за евакуацію хворих у разі пожежі або інших стихійних лих:

• Визначити шляхи і способи евакуації;
• Проводити повторні огляди всіх приміщень, щоб жодна людина не залишилася в зоні задимлення;
• Перевірити роботу систем димовидалення та вентиляції;
• Вжити всіх заходів для запобігання виникненню паніки серед хворих і медперсоналу.
• Про всі рішення та про хід евакуації доповідати керівнику гасіння пожежі.

Комплекс протипожежних заходів у медичному закладі повинен містити:

• погодження проєктів будівництва та реконструкції із пожежною інспекцією;
• відкриття новобудов або реконструйованих споруд лише після дозволу пожежної інспекції;
• експлуатацію споруд, обладнання та механізмів відповідно до протипожежних вимог;
• виконання будь-яких робіт лише підготовленими, зокрема, з питань пожежної безпеки, фахівцями;
• установлення адміністративної відповідальності керівників усіх структур (головний лікар, завідувачі відділень та служб) за виконання протипожежних заходів;
• проведення протипожежного інструктажу персоналу та пацієнтів;
• забезпечення споруд (відділень) засобами пожежно-охоронної сигналізації та пожежогасіння;
• створення в закладі відповідних структур пожежогасіння, добровільних дружин та ланок пожежогасіння;
• затвердження заходів протипожежної профілактики.

Профілактика пожеж є справою не тільки керівників закладів та їхніх відділень. Лише добросовісне виконання кожним медичним працівником своїх функціональних обов’язків на підставі суворого дотримання правил пожежної безпеки зумовлює надійну профілактику пожеж. Це також стосується пацієнтів, які повинні бути ознайомлені з правилами перебування у лікувально-профілактичних закладах та дотримуватися протипожежних вимог.

У справі профілактики пожеж велику роль відіграє громадськість. Саме вона створює первинні ланки та пости пожежогасіння. Активісти первинних ланок пожежогасіння разом із керівником структурного підрозділу лікувально-профілактичного закладу:

• розробляють плани заходів з профілактики пожеж;
• стежать за дотриманням вимог пожежної безпеки;
• контролюють наявність засобів пожежогасіння, їхню справність та своєчасну заміну;
• засвоюють правила роботи із засобами пожежогасіння та правила поведінки під час пожеж;
• оформляють відповідні наочні та агітаційні матеріали.

Основні вимоги щодо пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах

У багатоповерхових лікувально-профілактичних закладах палати для тяжкохворих і дітей повинні розміщуватися на нижніх поверхах. Палатні відділення дитячих лікарень слід розміщувати не вище від п’ятого поверху, палати для дітей віком до 7 років – не вище від другого поверху (за винятком випадків, обумовлених будівельними нормами).

Лікарні та інші лікувальні заклади з постійним перебуванням тяжкохворих, не здатних самостійно пересуватися, повинні забезпечуватися ношами, з розрахунку одні ноші на 5 хворих.

Не допускається розміщувати палатні відділення, пологові, операційні, процедурні кабінети у підвальних та цокольних поверхах.

Відстань між ліжками у лікарняних палатах має бути не менше ніж 0,8 м, ширина центрального проходу – не менше ніж 1,2 м. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи та проходи.

Подача кисню хворим, зазвичай, має здійснюватися централізовано, з установленням балонів (не більше ніж 10) за межами будівлі лікувального закладу в прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (якщо кількість балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни будівлі закладу в металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що стоїть окремо, на відстані не менше ніж 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих. За відсутності централізованого постачання кисню порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувального закладу.

Встановлення кип’ятильників, водонагрівачів і титанів, стерилізація медичних інструментів та перев’язувальних матеріалів, прожарювання білизни, а також розігрів парафіну й озокериту допускається лише у спеціально пристосованих для цього приміщеннях.

Стерилізатори для кип’ятіння інструментів і перев’язувальних матеріалів повинні мати закриті нагрівачі (спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів мають бути негорючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною поверхнею та днищем також мають встановлюватися на негорючій основі.

У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів і старших медсестер допускається зберігання у спеціальних негорючих шафах, які замикаються, не більше ніж 3 кг медикаментів і реактивів, які належать до категорії легкозаймистих та горючих речовин (спирт, ацетон, ефір тощо), з обов’язковим урахуванням їхньої сумісності.

Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях слід зберігати тільки за асортиментом, не допускається спільне зберігання легкозаймистих речовин з іншими матеріалами. В аптеках, розміщених у будівлях іншого призначення (також у лікарняних корпусах), загальна кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів (спиртів, ефірів тощо) не повинна перевищувати 100 кг.

Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг мають розміщуватися в окремо розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель повинна становити не менше ніж 15 м. Якщо кількість плівки менше ніж 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями. В одній секції архівосховища допускається зберігати не більше ніж 500 кг плівки. Кожна секція повинна мати самостійну витяжну вентиляцію та природне освітлення із співвідношенням площі вікон до площі підлоги не менше ніж 1 : 8. Двері з секції повинні відчинятися назовні. Карниз даху над вікнами сховища має бути негорючим.

Архіви повинні мати центральне водяне опалення. У сільській місцевості за наявності печей топкові отвори та засувки слід влаштовувати з боку коридору.

У приміщеннях сховища забороняється встановлювати електрощити, електричні дзвінки та штепсельні з’єднання. У неробочий час електропроводка у сховищах повинна бути знеструмлена.

Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їхня кількість у приміщенні не перевищує 4 кг. У такому разі плівки та рентгенограми слід зберігати в металевій шафі (ящику) не ближче за 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлено такі шафи, забороняється куріння та застосування електронагрівальних приладів будь-яких типів.

Архівосховища обладнують металевими або дерев’яними, обшитими залізом по негорючому теплоізоляційному матеріалу фільмостатами (шафами), розділеними на секції завглибшки й завдовжки не більше ніж 0,5 м. Кожна секція повинна щільно зачинятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до стін, вікон, стелі та підлоги повинна бути не менше ніж 0,5 м.

У будівлях лікувально-профілактичних закладів не допускається:

• розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не пов’язані з лікувальним процесом (крім визначених нормами проєктування) або здавати приміщення в оренду під інше призначення;
• здійснювати подачу кисню в лікарняні палати за допомогою гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, котрі мають нещільні місця у з’єднаннях;
• прокладати киснепроводи у підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівлями і спорудами;
• влаштовувати топкові отвори печей в лікарняних палатах;
• розміщувати в підвальних та на цокольних поверхах майстерні, склади, комори для зберігання пожежо- та вибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також легкозаймистих та горючих речовин;
• використовувати гасниці або примуси для стерилізації медичних інструментів;
• підігрівати парафін та озокерит безпосередньо на вогні (слід застосовувати лише спеціальні підігрівачі);
• розміщувати хворих, коли їх кількість перевищує 25, у дерев’яних будівлях з пічним опаленням;
• встановлювати ліжка в коридорах, холах та на інших потенційних шляхах евакуації;
• користуватися прасками, електроплитами, іншими електронагрівальними приладами в лікарняних палатах та інших приміщеннях, де перебувають хворі (для цього мають бути виділені спеціальні приміщення);
• застосовувати настільні гасові лампи (як виняток допускається застосування ліхтарів типу «летюча миша»).

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини та добровільні пожежні команди.

Усі працівники під час прийняття на роботу і за місцем здійснення професійної діяльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Обслуговчий персонал лікувально-профілактичних закладів зі стаціонаром і закладів медичної освіти повинен кожного року проходити курс навчання правил пожежної безпеки за відповідною програмою.

Підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)