Єдині правила та спільна відповідальність

6 березня 2026 р. голова Державної служби з питань праці Ігор Дегнера звітував за підсумками роботи Служби у 2025 році. Публічний звіт керівника державного органу – це можливість не лише підбити підсумки роботи, а й почути запитання від суспільства, зокрема експертів. Журнал скористався можливістю послухати публічний звіт голови Служби та поставити йому кілька запитань.

Під час онлайн-заходу було представлено результати діяльності Служби, чимало цифр, показників, статистику виробничого травматизму, інформацію про боротьбу з незадекларованою працею, використання коштів державного бюджету, а також окреслено ключові виклики та напрями подальшого розвитку державної політики у сфері праці.

Як зазначив на початку доповіді Ігор Дегнера, Держпраці прагне забезпечити, щоб трудові відносини були задекларованими, безпечними, оплачуваними та здоровими. Головною місією Служби є забезпечення дотримання законодавства у сферах, віднесених до її компетенції. Її ключовими цінностями визначено відповідальність, професійність, доброчесність, прозорість і результативність. Виконання цих завдань покладено на 2158 держслужбовців, серед яких 134 особи працюють у центральному апараті, 2024 – у восьми територіальних органах, серед них – 1115 інспекторів праці.

Головними викликами минулого року для Служби залишалися значний рівень незадекларованої праці та виробничий травматизм. За оцінками Держпраці, в Україні не працевлаштовані офіційно 2 млн 683 тис. осіб, що призводить до щорічних втрат бюджету понад 100 млрд грн.

Щодо статистики травматизму, у 2025 році на роботі було травмовано 3424 особи, з них 477 – смертельно. За результатами розслідувань здійснено страхові виплати на суму понад 14 млрд грн.

Для реагування на зазначені виклики було передбачено план дій, що охоплював розвиток соціального діалогу та співпраці із заінтересованими органами, реалізацію Національного плану спільних дій, інформаційну роботу з дітьми та молоддю, технічні консультації на робочих місцях, інформаційні відвідування та інші заходи.

У межах реалізації цих заходів було впроваджено низку проєктів. Зокрема, за проєктом «Консультаційна підтримка підприємств» такою допомогою скористалися 2859 суб’єктів господарювання, серед них 299 релокованих підприємств. Через сервіс онлайн-консультування «Інтерактивний інспектор» надано 142 тисячі консультацій. На інформаційному порталі pratsia.in.ua відповіді на свої запитання отримали 90 336 працівників і роботодавців.

Також розроблено методичні рекомендації та зразки документів щодо запровадження психосоціальної підтримки працівників на робочих місцях. 1047 роботодавців упровадили політику психосоціальної під­тримки на робочому місці.

Серед іншого голова Держпраці повідомив про проведення цільових інформаційних заходів у сфері безпеки праці, зокрема в галузях господарювання з найвищими ризиками настання нещасних випадків – газовій промисловості, енергетиці та агропромисловому комплексі.

Результатом цієї роботи стало зменшення кількості травмованих: на 42% у газовій промисловості, на 22% в енергетиці та на 11% в АПК.

Проводилися превентивні заходи: тематичні тренінги з імітацією реальних дій і моделюванням подій на робочих місцях, де раніше ставалися нещасні випадки. Це дало змогу в реальних умовах відпрацьовувати безпечні методи виконання робіт, удосконалювати практичні навички працівників, створювати відеоінструкції з безпечного виконання робіт і розробити 40 рекомендацій щодо основних вимог безпеки в різних сферах діяльності.

Загалом проведено 102 477 превентивних заходів, з них 89 820 технічних консультацій на робочих місцях. Ними охоплено 97 290 суб’єктів господарювання, де працюють 605 237 осіб.

У межах контрольно-наглядової діяльності здійснено 3966 заходів контролю, з яких 2748 – з питань праці та 1215 – з охорони праці. За їх результатами внесено 2488 приписів, із яких 1530 (61%) виконано, усунено 8331 (64%) порушення законодавства та відновлено трудові права 39 370 працівників.

2025 року проводилися позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері охорони праці, гігієни праці та з питань додержання законодавства про працю з підстав, визначених абзацами 4, 5, 8 та 9 ч. першої ст. 6 Закону «Про основні засади державного на­гляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Крім того, голова Держпраці повідомив про нові підходи до надання адміністративних послуг, реалізацію Національної стратегії протимінної діяльності, розвиток нормативно-правового забезпечення діяльності Служби та міжнародну співпрацю.

Серед подальших кроків і викликів визначено: 

• модернізацію законодавства – осучаснення трудового законодавства та приведення його у відповідність до європейських стандартів; 
• цифровізацію процесів і процедур – переведення управлінських процесів у цифровий формат, розвиток сучасної, ефективної та захищеної ІТ-інфраструктури; 
• отивацію та професійний розвиток інспекторів – забезпечення конкурентної заробітної плати, сталого кар’єрного зростання та сучасних програм професійної підготовки;
• інтеграцію – поглиблення взаємодії з інспекціями праці країн ЄС, проведення узгоджених кампаній, розвиток транскордонної взаємодії та синхронізацію статистичних даних.

– Ігорю Анатолійовичу, представництво МОП в Україні зазначило, що соціальний діалог  у країні є недостатньо ефективним. Тож у професійної спільноти є побоювання, що з прийняттям проєкту закону «Про безпеку та охорону здоров’я працівників на роботі» (БЗР) не будуть враховані важливі пропозиції та зауваження соціальних партнерів. МОП рекомендує, за прикладом інших країн, забезпечити ширший підхід до розроблення законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема за допомогою активнішого залучення громадськості до соціального діалогу.
Нещодавно в Україні створено Платформу суспільного діалогу та реформ у сфері безпеки праці (SafePlatform Ukraine), куди увійшли представники об'єднань фахівців, що працюють у сфері охорони праці в Україні, власне журнал «Охорона праці» та інші організації, які бажають допомогти державі у розробленні досконалих проєвропейських нормативних актів і мають для цього відповідний досвід.
Яке Ваше бачення щодо доцільності розширення соціального діалогу й залучення Платформи суспільного діалогу та інших громадських об'єднань до розв’язання важливих питань БЗР у державі?

– Я думаю, що тут дуже важливо правильно розуміти саму логіку цього питання. Ідеться не про протиставлення соціального діалогу й фахової дискусії, а про правильний баланс між ними.

Ми також відштовхуємося від того, що соціальний діалог потрібно послідовно розвивати і посилювати – як у сфері безпеки праці, так і в трудових відносинах загалом. Саме тому Держпраці постійно працює із соціальними партнерами щодо тих питань, які є найбільш чутливими і для працівників, і для роботодавців. Для мене показово, що активність сторін у такій взаємодії зростає, а це означає, що вони бачать у ній практичний зміст.

Але водночас важливо не змішувати різні механізми участі. Соціальний діалог у трудовій сфері відіграє особ­ливу роль, тому що йдеться про погодження рішень між тими, хто є безпосередніми сторонами трудових відносин, – працівниками й роботодавцями. Саме тому позиція соціальних партнерів тут має визначальне значення.

Це, до речі, вже закладено в законопроєкті «Про безпеку та охорону здоров’я працівників на роботі». Він прямо передбачає залучення всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців і профспілок як до формування державної політики у цій сфері, так і до підготовки нормативно-правових актів. Тобто роль соціального діалогу тут не декларативна, а нормативно закріплена. Водночас роль фахового середовища я точно не применшував би. Професійна експертиза, практичний досвід, обговорення спірних питань – усе це дуже важливо, якщо ми хочемо, щоб рішення були сучасними та реально працювали. Але треба розуміти й інше: частина такого середовища сама працює у цій сфері, а отже, в окремих питаннях може мати і власний професійний або ринковий інтерес. Тому орієнтиром для державної політики мають залишатися насамперед безпека працівника, реалістичність правил для роботодавця і баланс між цими інтересами.

Що стосується громадськості, то для її участі в підготовці рішень законодавством передбачені відповідні механізми консультацій і громадського обговорення проєктів актів. Ці механізми важливі, тож повинні працювати. Але вони мають доповнювати соціальний діалог, а не підміняти його.

Тому я бачу тут не конкуренцію, а правильний розподіл ролей: соціальні партнери мають ключове значення для погодження рішень, фахова спільнота – для сильної експертизи та якісних пропозицій, а громадськість – для ширшого професійного і суспільного обговорення. І саме в такому поєднанні можуть народжуватися справді якісні рішення у сфері безпеки праці.

– Є така гостра тема, як корупція. Я знаю, що в Держпраці є відділи, які працюють над профілактикою корупційних ризиків, проводиться широка роз’яснювальна робота серед персоналу, розроблено порядок направлення повідомлення про корупцію. Водночас у соціальних мережах останнім часом почастішали дописи про випадки корупції в Держпраці. Нещодавно у Хмельницькому підрозділі, перед цим у Південно-Західному управлінні, в Івано-Франківську. Як Ви вважаєте, чи достатня робота щодо запобігання таким проявам проводиться в Держпраці? Можливо, є якісь ідеї щодо поліпшення цієї роботи?

– Питання доброчесності для Держпраці є принциповим. Тут не може бути компромісів. Будь-який сигнал про можливі корупційні прояви, незалежно від того, звідки він надходить, слід перевіряти. А якщо є підстави, таким фактам повинна надаватися правова оцінка у встановленому законом порядку.

Що стосується випадків, які згадуються у публічному просторі, то тут я б дуже обережно ставився до передчасних висновків. У таких питаннях важливо спиратися не на емоції чи припущення, а на встановлені факти та результати перевірок або розслідувань компетентних органів. Для нас тут немає тем, які хотілося б приховати чи применшити. Навпаки, важливо, щоб кожен обґрунтований сигнал отримував належну реакцію.

Але ефективна антикорупційна політика починається не з реагування, а значно раніше. Вона починається там, де держава вибудовує систему так, щоб можливостей для зловживань ставало менше. Саме тому в Держ­праці діє внутрішня антикорупційна програма, проводиться оцінювання корупційних ризиків, удосконалюються внутрішні процедури, ведеться постійна роз’яснювальна робота із працівниками. У 2024 році Держпраці отримала відзнаку НАЗК за вдалі практики розбудови доброчесності. Але я сприймаю це не як привід для самозаспокоєння, а як підтвердження того, що цю роботу треба продовжувати і посилювати.  

Окрема тема – цифровізація. На мій погляд, це один із найсильніших інструментів зниження корупційних ризиків. Що більше процедур є прозорими, стандартизованими і зрозумілими, то менше простору залишається для зловживань. Саме тому ми послідовно переводимо процеси і послуги у більш прозорий цифровий формат. Один із прикладів – уже запроваджена в електронному форматі автоматична реєстрація декларацій відповідності матеріально-технічної бази на порталі «Дія» в системі «е-Підприємець». Це саме той випадок, коли цифрове рішення водночас і спрощує послугу для бізнесу, і зменшує рівень потенційних ризиків.

Тому я б сказав так: у цій сфері не буває стану, коли можна сказати, що все вже зроблено. Це постійна робота. І її слід проводити одночасно в кількох напрямах: швидка реакція на обґрунтовані сигнали, сильні внутрішні механізми доброчесності та подальше зменшення простору для потенційних зловживань через прозорі правила й цифрові рішення. Саме так, крок за кроком, і будується система, у якій ризиків стає менше.

Статтю повністю читайте в КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ або журналі "Охорона праці"  № 4/2026.