Чому в Україні ігнорують техрегламенти

Сам закони пишу – сам порушую. В Україні виникла абсурдна ситуація – держава запровадила нові європейські вимоги у сфері технічного регулювання, але паралельно сама ж продовжує видавати дозвільні папірці на обладнання, якими підміняє проголошене собою ж технічне регулювання.

Що таке технічний регламент і оцінка відповідності?

Технічний регламент – це нормативно-правовий акт, який установлює обов’язкові вимоги до продукції або пов’язаних з нею процесів чи способів виробництва. Простіше кажучи, техрегламент – це набір правил, яких потрібно дотримуватися обов’язково під час виготовлення та продажу певного товару. У техрегламентах прописано, якими мають бути характеристики продукту, як його маркувати, пакувати, тестувати, щоб він був безпечним і якісним.

Оцінка відповідності – це процедура доведення того, що продукція відповідає вимогам техрегламенту. Фактично, це перевірка на безпечність: виробник або уповноважений орган тестує товар і підтверджує документально, що той відповідає всім обов’язковим вимогам.

Мета оцінки відповідності – гарантувати безпеку: щоби, скажімо, новеньке обладнання не вибухнуло після натискання першої кнопки і не нашкодило людям. За результатами успішної оцінки видається документ (декларація або сертифікат), а на товар наноситься спеціальний знак відповідності. Це знак якості й безпеки, своєрідний паспорт, що підтверджує: продукція пройшла перевірку і їй можна довіряти.

Закон є, а знань немає: 10 років невігластва

Ще у 2015 р. був ухвалений ЗУ «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» № 124-VIII, що набув чинності 10.02.2016. Цим законом Україна перейняла європейський підхід до безпечності продукції: будь-яка продукція, введена в обіг на українському ринку, має відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів. Минуло майже десять років, а реальність приголомшує – значна частина виробників і постачальників досі не має уявлення про ці вимоги. Вони працюють так, наче закону немає або він їх не стосується.

Чому так сталося?

По-перше, брак поінформованості. Держава змінила правила гри, а багатьох гравців на ринку ніхто й не сповістив. Малий і середній бізнес часто не розуміє юридичних тонкощів: що таке той техрегламент, чи поширюється він на їхній товар, де брати сертифікати.

По-друге, інертність і звичка до старих порядків. Протягом десятиліть функціонувала система обов’язкової сертифікації застарілого зразка або зовсім не було жодної перевірки – і ось нові вимоги, які начебто тільки для великих імпортерів. Непоодинокі випадки, коли виробники щиро дивуються, дізнавшись, що тепер вони самі відповідають за безпеку свого товару і мають складати декларацію відповідності. Закон чинний, але для багатьох він буква на папері, а не керівництво до дії.

Компресор без документів: Одеський приклад

Розкрити масштаб проблеми найкраще допомагають реальні історії. Одеський експеримент: спроба знайти в Одесі промисловий компресор з усіма необхідними документами за вимогами Технічного регламенту обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2019 № 27 (аналог європейського Pressure Equipment Directive). Результат? Цілковитий провал. Жоден продавець не зміг надати декларацію чи сертифікат відповідності на компресор. Почувши запитання про техрегламент, продавці дивилися з подивом. Деякі пропонували паспорт – тоненьку інструкцію від виробника, яка не має нічого спільного з офіційною оцінкою відповідності. Більшість навіть не чула, що такий технічний регламент взагалі є і що для обладнання під тиском потрібні спеціальні документи про безпеку.

Ситуація вразила найбільше тим, що нічого не змінилося навіть у великих мережах. У гіпермаркеті «Епіцентр» – одному з лідерів продажу будівельного обладнання – картина аналогічна. Питаємо в консультантів: чи є сертифікат відповідності або декларація на компресор? У відповідь – або розгубленість, або невпевнене: «У нас таке не питають… Напевно, гарантія від виробника є». Виникає враження, що ринок масово продає обладнання наосліп, сподіваючись, що якось воно буде. Документи про безпечність? А навіщо, якщо товар і так беруть? На папері такі компресори мали би пройти оцінку відповідності й отримати знак якості. Але в реальності у покупця немає жодної гарантії, що цей агрегат виготовлено за нормами і що він не становить загрози.

Не тільки для вибухонебезпечних: техрегламенти vs. дозволи

Варто розвіяти міф: технічні регламенти – це не тільки про складне промислове устатковання чи вибухонебезпечні машини. В Україні діють десятки техрегламентів на різні види продукції: від дитячих іграшок та електроприладів до будівельних матеріалів і сільгосптехніки. Вимоги безпеки є всюди, де споживач або працівник може постраждати від неякісного товару. Здавалося б, усім виробникам і постачальникам слід уважно перевіряти: чи не підпадає їхній товар під якийсь техрегламент? Якщо так – потрібно виконати процедури оцінки відповідності й надати покупцю необхідні документи (декларацію, сертифікат).

Натомість багато хто з представників бізнесу продовжує жити в старій парадигмі дозволів. Замість того, щоб сертифікувати продукцію за техрегламентом, вони намагаються отримати від держави «дозвіл на застосування» свого обладнання – як це було колись. І тут виникає колізія.

Чинний Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107, регулює видачу дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію/застосування машин підвищеної небезпеки. Так-от, у цьому Порядку чорним по білому написано: дозвіл видається виробнику або постачальнику обладнання тільки в тому випадку, якщо технічними регламентами НЕ передбачено іншої форми обов’язкової оцінки його відповідності. Тобто немає техрегламенту – тоді йди по дозвіл, а якщо є техрегламент – виконуй його процедури, і жодного окремого дозволу не потрібно.

А що ж відбувається на практиці? Ігнорування цієї норми повсюдно. Обладнання, на яке давно затверджено техрегламенти (наприклад, ті ж посудини під тиском, підйомники, котли, електрообладнання), продовжують вперто «дозволяти» через Держпраці. Виробники й постачальники марнують час і гроші на експертизи та папери для отримання дозволу, який за логікою закону їм взагалі не мав би знадобитися. Бюрократія, успадкована з минулого, не хоче поступатися місцем сучасним правилам. Виникає абсурдна ситуація: держава запровадила нові європейські вимоги, але паралельно сама ж продовжує видавати дозвільні папірці, які ті нові вимоги по факту «скасовують». Це не лише плутанина для бізнесу – це пряма підміна понять, що підриває довіру до системи технічного регулювання.

Iryna Verbovska
Why technical regulations are ignored in Ukraine
I write the laws myself, and I violate them myself. An absurd situation has arisen in Ukraine: the state has introduced new European requirements in the field of technical regulation, but at the same time continues to issue permits for equipment, thereby substituting the technical regulation it has proclaimed itself.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 2/2026 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ.