Не просто професія

Щороку 6 червня ми вшановуємо тих, хто щодня працює на передовій правди – журналістів. У часи війни, криз, суспільних потрясінь журналістика – це не просто професія, це форма громадянської мужності. Професійна незалежна журналістика сьогодні виконує роль щита проти маніпуляцій, дезінформації, корупції та безвідповідальності влади.

«Свобода преси – це не привілей, а обов’язок», – наголошував Василь Стус. І ми поділяємо його слова.

Журнал «Охорона праці» – медіа, яке вже понад 30 років служить людям, щоб берегти життя та здоров’я працівників. Ми висвітлюємо не лише досягнення, а й системні проблеми в працеохоронній сфері: недосконалість нормативної бази, корупційні ризики, помилки в державному регулюванні, за які врешті-решт хтось розплачується життям і здоров’ям.

«Той, хто не може говорити відкрито про проблеми, не може їх вирішити», – беззаперечна експертна думка. Редакція, наші автори та партнери, небайдужі громадяни – ми займаємо активну громадянську позицію. Не боїмося ставити незручні запитання, не мовчимо про недоліки, не уникаємо тем, пов’язаних з відповідальністю посадовців. Ми залучаємо до обговорення експертів, науковців, представників громадянського суспільства, профспілок і роботодавців, щоб формувати якісну політику у сфері охорони праці.

На жаль, історія нашої редакції – це також історія про державну безвідповідальність. З 2018 року журнал перебуває в стані незавершеного реформування відповідно до ЗУ «Про реформування державних і комунальних друкованих медіа». І в цьому реформуванні саме держава в особі Держпраці та Фонду держмайна не виконала зобов’язань, за які підписалася:

•          приміщення, в якому розміщувалася редакція, так і не передано їй в оренду, попри вимоги закону;

•          судовим рішенням (за позовом Держпраці) заборонено виселення редакції з приміщення, але воно було проігнороване;

•          будівлю віддали іншій організації, витіснивши журналістів без належної компенсації чи альтернативи.

Згадана низка подій – не просто бюрократична помилка, це симптом системної байдужості, а можливо, й злочинності, що підриває довіру до держави і може бути розцінений як перешкоджання журналістській діяльності. З огляду на те що журнал викриває порушення, висвітлює недоліки правового регулювання та діяльність наглядових органів, нам також доводиться стикатися з неадекватною на це реакцією з боку чиновництва.

Як писав Джордж Орвелл: «Журналістика – це публікація того, що хтось не хоче бачити оприлюдненим. Усе інше – піар».

Ми продовжуємо працювати, бо знаємо: тисячі фахівців читають наш журнал, використовують наші аналітичні матеріали, методичні рекомендації, досвід колег. Ми – платформа для чесного діалогу, ми допомагаємо суспільству ставати безпечнішим.

У День журналіста закликаємо колег, громадськість і представників влади не забувати: незалежна преса – це основа демократії і прав людини. І саме такі видання, як «Охорона праці», разом з читачами беруть участь не лише у формуванні державної політики, здорового інформаційного середовища, а й культури безпеки, поваги до праці та до життя людей праці.

Ми вдячні всім, хто з нами. І працюємо далі – попри перешкоди.