Від ухвалення закону — до реальних змін на підприємствах

Ми наблизилися до історичного рубежу в розвитку української системи охорони праці. Верховна Рада 12 жовтня ухвалила Закон України «Про безпеку та охорону здоров’я працівників на роботі». Проте остаточну крапку ще не поставлено: закон очікує на підпис Президента, а навколо його положень триває гостра дискусія.

Цей момент – результат тривалого шляху зміни самої філософії охорони праці: від переважного контролю за дотриманням нормативних вимог до системного керування професійними ризиками, запобігання травмам і захворюванням, збереження життя та здоров’я людини.

Пригадую 2013 рік, коли журнал «Охорона праці» спільно з Інститутом медицини праці провів першу конференцію з керування професійними ризиками за участі представників держави, роботодавців і профспілок. Тоді ми лише починали осмислювати, як європейські підходи можуть працювати в українських реаліях. Відтоді конференції, фахові дискусії, навчальні проєкти стали невіддільною частиною діяльності журналу. І ця робота триває щороку.

Важливою віхою став 2018 рік, коли Кабінет Міністрів схвалив Концепцію реформування системи управління охороною праці. Вагому роль у подальшій підготовці реформи відіграли проєкти Міжнародної організації праці в Україні, зокрема команда під керівництвом Антоніу Сантуша.

Сьогодні ми на фінальному етапі законодавчого оформлення цієї реформи. Однак поспішати з урочистими висновками не варто. Федерація профспілок України виступила з принциповими зауваженнями та звернулася до Президента з пропозицією ветувати закон. Головне занепокоєння профспілок – можливе звуження чинних прав і гарантій працівників. Ці аргументи потребують уважного фахового розгляду. Адже перехід до європейських підходів не повинен означати послаблення соціального захисту людини праці.

Незалежно від подальшої долі закону, процедури його підписання очевидно: зміни незворотні й попереду величезний обсяг роботи.

Головна зміна – перехід від реагування на порушення та нещасні випадки до системного запобігання професійним ризикам.

Що належить зробити державі? За попередніми оцінками, треба переглянути, оновити або розробити близько 50 нормативно-правових актів – тепер уже з безпеки та охорони здоров’я на роботі. А з урахуванням галузевих документів обсяг нормотворчої роботи буде значно більшим. Потрібно сформувати зрозумілі правила оцінювання ризиків, інтегрувати їх у системи управління безпекою на підприємствах, оновити програми підготовки працівників, порядки проведення аудитів та державного нагляду. Не менш важливо підготувати інспекторів праці, викладачів, експертів і консультантів, розробити методичні матеріали та навчальні програми.

Що чекає на роботодавців? Фактично кожному підприємству доведеться переглянути власну систему управління охороною праці: ідентифікувати небезпеки, оцінити професійні ризики, визначити запобіжні заходи, перерозподілити відповідальність, оновити внутрішні документи та організувати навчання персоналу. І головне – забезпечити, щоб усе це реально працювало.

Журнал «Охорона праці» й надалі сприятиме цим змінам: через Європейську школу керування ризиками Джаннет Аршимової, навчальні програми з партнерами, соціальні проєкти журналу, консультаційну підтримку, фахові публікації та електронний Кабінет охорони праці.

Яким буде остаточне рішення щодо закону – покаже найближчий час. Але стратегічний напрям уже визначено. І наше спільне завдання – зробити так, щоб реформа стала не просто зміною законодавства й термінології, а реально забезпечила зменшення кількості випадків виробничого травматизму, професійних захворювань і смертей на роботі.

Адже справжня мета реформи – не новий закон сам по собі, а збереження життя і здоров’я кожного працівника – найціннішого ресурсу України.