Вийшов журнал № 2/2022. Надолужимо прогалини в знаннях разом

Робота інженера з охорони праці – це передусім робота з людьми. Він організує на практиці безпечне середовище, до якого залучає всіх учасників виробництва: від керівника до охоронця та прибиральника. Кожен на підприємстві має бути обізнаним, як оминати небезпечні зони і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Водночас семантика слова «інженер» не передбачає взаємодії з людьми. Інженер – це особа, що професійно займається інженерією, тобто на основі поєднання прикладних наукових знань, математики та винахідництва знаходить нові рішення технічних проблем. Безперечно, інженер з ОП залучений до прийняття технічних рішень. Він спільно з керівниками підрозділів і працівниками оцінює/вимірює ризики на робочих місцях. І пропонує рішення – організаційні та технічні – для усунення чи зменшення небезпеки. Контролює, чи вчасно проводяться технічні огляди/експертизи небезпечного обладнання, долучається до процесу технічного оновлення/модернізації виробництва тощо.

Але, на мою думку, у сучасних умовах технічний складник у роботі інженера з ОП дедалі частіше поступається місцем іншим важливим його компетенціям і вмінням.

По-перше, навичкам логічного мислення. Бачити суть проблеми, знаходити причинно-наслідкові зв’язки – без таких умінь неможливо встановлювати корінні причини інцидентів та керувати ризиками, вибудовувати ефективні системи управління безпекою. Це основа основ охорони праці.

По-друге, знанням із психології. Без цього складника навіть найкращі комунікаційні навички інженера з ОП – проста балаканина. Психологічний тип людини, модель її поведінки дуже важливі для обрання правильної тактики переконання. Щоб достукатися до серця кожного, спонукати та мотивувати до безпечної праці.

По-третє, володінню мовою. Адже фахівець з ОП повинен розмовляти з усіма: з працівником – про безпечне виконання робіт, застосування ЗІЗ, із лінійними керівниками – про організацію безпечного виробництва та заходи з ОП, з керівником – про витрати. І говорити потрібно дохідливо та переконливо, бо кожна з цих ланок має спрацювати в інтересах безпеки стовідсотково.

Будемо відвертими: традиційне навчання з охорони праці жодним чином не розвиває ці компетенції у фахівців з безпеки. Прогалини у знаннях заповнюють літературою, участю в інформаційних заходах (тематичні вебінари, семінари, конференції). Багато публікацій і заходів на актуальні теми є і в доробку нашого журналу. Але ніщо не замінить системного підходу – комплексного навчання, де поряд з базовими знаннями основ безпеки та практикою їх застосування інженер з ОП отримає навички взаємодії з людьми, що, своєю чергою, ґрунтуються на знанні мови, психології та логічному мисленні.

Запрошуємо вас до Школи керування ризиками Джаннет Аршимової при журналі «Охорона праці». Стартуємо вже в березні.