З вірою в ПЕРЕМОГУ

Статтю головного редактора в першому номері журналу про корупцію як найбільше (після рашизму) зло для України несподівано було оптимістично підкріплено каскадом оприлюднення фактів цього ганебного явища в українській владі. На диво, це не справило враження підірваної бомби, тимчасом як у здорової частини суспільства викликало почуття гнітючого болю й сорому за нашу державу – перед міжнародною спільнотою, яка впряглась із нами разом у боротьбу, щоб знищити загрозу людству.

Ми живемо сьогодні з вірою в ПЕРЕМОГУ й гостро очікуємо саме таких новин і рішучих, не для піару, кроків влади. Потворно, бридко, дістало, ганьба! Особливо у сферах, що нині є кричуще важливими для безпеки й виживання країни – це передусім Міноборони, силові й фіскальні міністерства та відомства, місцеві органи влади. Тож добре, що почали зверху та з голови.

Від початку повномасштабного вторгнення кожен свідомий українець, навіть діти, у міру своїх сил допомагає ЗСУ – волонтерством, плетінням сіток, приготуванням їжі, виготовленням засобів обігріву тощо. Дружно, з дедалі більшою ненавистю до озвірілого ворога відповідаємо на ракетні удари по містах та селах перерахуванням своїх кровних зароблених на потреби ЗСУ, на придбання конче потрібного військового та іншого обладнання.

Уже майже рік редакція організовує різноманітні заходи – вебінари та конференції для фахівців з охорони праці, учасникам яких ми пропонуємо донатити на ЗСУ, з подальшим цільовим спрямуванням коштів. Допомагаємо військовим з кола рідних і близьких працівників редакції – комусь перерахували кошти на берці, комусь на шолом, відремонтували авто... Хоч невеликий, а все ж таки внесок у нашу ПЕРЕМОГУ!

Огидно бачити, що «свідомі громадяни» з найважливішого в ці часи міністерства наживаються на закупівлі продуктів та товарів для ЗСУ – бронежилетів, касок, одягу, продуктів. Ідеться про мільярди гривень!!! Наші з вами мільярди, які не рятують нас і наших дітей від ворожих ракет і бомб, а, вкрадені, лежать десятками кілограмів у диванах злочинців від влади, йдуть на збагачення на крові їхніх співвітчизників, безсовісно витрачаються на дорогих курортах та пляжах.

Такий їхній «чорний» внесок у нашу ПЕРЕМОГУ!

Турецька компанія вирішила збудувати в Україні завод з виробництва легендарних безпілотників Bayraktar TB2. Благородні бізнес-наміри, спрямовані на захист нашої з вами української землі, отримали дивну «підтримку» – вимогу 10 мільйонів доларів за отримання ДОЗВОЛУ на приєднання майбутнього підприємства до електричної мережі! СКАНДАЛ, якого не розуміють наші партнери. А може, пора під час війни міняти риторику та застосовувати адекватніші заходи реагування?!

Іще один «чорний» внесок у нашу ПЕРЕМОГУ!

Факти корупційних схем, із якими ми стикаємось у сфері охорони праці в Україні, звичайно, виглядають незначними на тлі корупційних «досягнень» воєнного часу. Але вони ще діють, ставлять під сумнів наше майбутнє, і немає надії на їх ліквідацію. Не лякає можновладців навіть перспектива України «пролетіти» зі вступом до Євросоюзу. Там із «хитросплетеними» дозвільною системою та навчанням з охорони праці на нас ніхто не чекає. Про «дозвільні» подробиці й колізії читайте в цьому номері журналу. Про це також була відверта розмова під час підбиття підсумків Проєкту МОП в Україні – про неї напишемо пізніше.

Справді, навіщо чиновникам ламати корупційні схеми заради того, щоб Україна увійшла до ЄС? Вони самі вже давно в Європі, і непогано там почуваються, витрачаючи зароблене на «схематозах» в Україні. Сподіваємося, що крига скресла, а земля буде палати не тільки під рашистами, а й під доморощеними їхніми посіпаками!

СЛАВА УКРАЇНІ!