Визначаємо рівень професійного вигорання у працівників

Як визначити рівень професійного вигорання у працівників? Для такого дослідження можна застосувати модель американських дослідників К. Маслача і С. Джексона. З результатами такого аналізу показників на вітчизняних підприємствах ділимося у цій статті.

Ефективність роботи підприємства напряму залежить від продуктивності роботи його працівників, на яку впливає стан їхнього ментального здоров’я. Війна, наявність складних вимог щодо організації праці, соціальні чинники тощо безумовно впливають на психологічний стан працівників, провокують виникнення емоційного напруження і, як наслідок, розвиток професійних стресів.

Одним із найважчих наслідків довготривалого професійного стресу є синдром «професійного вигорання» (далі – вигорання). Вигорання розвивається, коли людині не вдається адаптуватися до стрес-чинників, і рівень стрес-реакції зростає. Воно є результатом сукупності факторів виробничого середовища, в якому людина працює, та особистісних моментів, зокрема: ненормований робочий день, надмірне навантаження, відсутність планування у процесі роботи тощо. Усе це спричиняє розвиток утоми, яка накопичується. Ефективність праці падає, коли людина почувається виснаженою, і, як наслідок, згодом виникає явище, яке називають професійним вигоранням.

Професійне вигорання – це стан, який не виникає раптово, він розвивається поступово. Це синдром, який сигналізує про значну втому організму. Він не є хворобою, але може стати каталізатором у розвитку погіршення психологічного стану людини та розвитку, наприклад, депресії.

Чим відрізняється вигорання від стресу?

Стрес – це реакція людини на якийсь стрес-фактор/чинник. Ця реакція допомагає людині пристосуватися до навантаження. Тому стрес може бути не тільки негативним, а зазвичай і позитивним. А ось вигорання починає розвиватися тоді, коли людині не вдається адаптуватися, а реакція на стрес-фактор/чинник продовжується, накопичується та зростає і може призвести до розладу психічного здоров’я людини. А значить – має негативний вплив.

Основні симптоми вигорання на роботі:

• утрата ентузіазму;
• утрата відчуття сенсу роботи, яку ви виконуєте;
• хронічна втома;
• дратівливість;
• збільшення кількості помилок та погіршення якості роботи;
• страх перед нововведеннями;
• песимістичні настрої щодо власної діяльності та роботи компанії загалом;
• скорочення соціальних контактів на роботі.

Психологи виокремлюють три складники вигорання (далі – показники вигорання):

• емоційне виснаження,
• деперсоналізація,
• редукція (зниження почуття) особистих досягнень.

Емоційне виснаження розглядається як основний складник «професійного вигорання» та характеризується заниженим емоційним фоном, байдужістю або емоційним перенасиченням, відсутністю бажання працювати, безсонням, недостатнім рівнем енергії, головним болем, дратівливістю.

Деперсоналізація проявляється у деформації стосунків з людьми (конфлікти, вербальна агресія, відчуття нерозуміння з боку керівників і колег). Вилитися це може у зростання байдужості, негативного ставлення, цинічності установок і почуттів стосовно співробітників, клієнтів, підлеглих тощо, відсутності бажання контактувати з іншими людьми або у зростання залежності від інших людей.

Редукція особистих досягнень полягає або в тенденції до негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень та успіхів, негативізмі щодо своєї службової дбалості та можливостей, або у зменшенні особистої гідності, обмеженні обов’язків щодо інших та своїх можливостей зокрема.

Отже, для підтримання ментального здоров’я працівників на підприємстві в межах програми психосоціальної підтримки потрібно проводити аналіз та моніторинг усіх складників робочого середовища та стану ментального здоров’я працівників, зокрема рівня вигорання. Дані сучасних досліджень показують, що вигорання можна відрізнити від інших форм стресу емпірично; отже, можна оцінити його рівень, досліджуючи показники цього синдрому.

Однією з методик, яку використовують для цього, є методика «Синдром вигорання» американських психо­логів К. Маслача і С. Джексона в адаптації Н. Е. Водо­п’янової (далі – опитувальник) («Методика для діагностування психічного здоров’я особистості» (автори Алла Клочко, Світлана Ніколаєць). Опубліковано в додатку до журналу № 9/2023). Методика призначена для вимірювання рівня вигорання у професіях типу «людина – людина». Оскільки в цих професіях тривають постійна взаємодія, комунікації з колегами/клієнтами, високий рівень відповідальності, емоційне навантаження, накопичення негативних емоцій, а їх маскування провокує розвиток емоційного виснаження. Відтак людина втрачає інтенсивність працездатності, мотивацію у роботі, здоровий сон; відчуває фізичну та емоційну втому, втрачає активність, у неї спостерігається домі­нуючий пригнічений наст­рій. Поступово розвивається вигорання, яке виникає на тлі стресу у процесі між­особистісного спілкування та втрати творчого потенціалу.

Статтю повністю читайте в КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ або в журналі "Охорона праці" № 6/2024